Кафедра туризму та готельно-ресторанної справи Черкаського державного технологічного університету проводить набір учнів 11 класів на БЕЗКОШТОВНІ курси підготовки до ЗНО з Іноземної мови.

Заняття будуть проводитися щосуботи, починаючи з 01 лютого 2021р. о 12⁰⁰.

За детальною інформацією звертайтеся за телефоном:

 (0472) 33-08-75 – Кафедра туризму та готельно-ресторанної справи

Учні 6-В класу під час виховного заходу, який відбувся 12 січня здійснили подорож до різних країн світу на дізнались про незвичайні новорічні традиції цих країн.

Виявляється, що в нашої країни-сусідки Польщі Новий рік іменують Днем Святого Сільвесра. За повір’ям Святий Сільвестр – це єпископ, що врятував світ від страшного чудовиська Левіафана. В цей день в усіх містах цієї країни дуже шумно: скрізь вибухають феєрверки та хлопавки. Натомість в Кореї Новий Рік вважається сімейним святом, яке називають Солей і відмічають його аж три дні. В цей час прийнято відвідувати батьків та вбиратися в традиційний одяг. А от у Франції починають готуватись до Нового року заздалегідь, ще у середині листопада відкривається Головний Різдвяний Ярмарок на Єлисельських Полях, де можна придбати безліч новорічних прикрас та поласувати  смаколиками. Оригінальний новорічний звичай існує в Аргентині. В цій країні в новорічну ніч прийнято позбавлятись від непотрібних документів, жителі, рвучи документи на маленькі шматочки, замість конфеті викидають їх у відчинені вікна, тому після святкування на вулицях міст лежать символічні сугроби з паперу. Дуже здивувала учнів традиція італійців викидати в новорічну ніч з вікон старі речі. Напевно нікому не хотілося б опинитись під вікном, з якого випадає, наприклад, диван. Болгари зустрічають Новий рік символічними ударами по спині гілочкою вишневого дерева, бажаючи тим самим щастя та багатства. Іспанці в новорічну ніч  з’їдають під час бою курантів 12 виноградинок, щоб наступний рік був вдалим.

Учні ділились власними знаннями про  чудернацькі традиції святкування Нового року в різних країнах, грали в новорічну вікторину та розгадували ребус. 

Січень – місяць багатий на знаменні події. 29 січня святкуватимемо 77 річницю з дня визволення рідного міста від нацистських завойовників. Учасниками війни були наші дідусі та прадідусі, учителі рідної школи. Наші випускники виконували інтернаціональний обов’язок в Афганістані, а нині захищають мирне життя українців на Сході України.

В літопис школи вписано не тільки героїчні, але і трагічні сторінки. 17 січня 2019 року загинув вірний син України Дімітров Михайло, випускник Нашої Першої.

Ми з вами – одна велика родина, ім’я якій – Наша Перша. Вона має глибоке коріння, пишається своїми традиціями, злагодженою роботою усього шкільного колективу. Знати його історію – обов’язок кожного громадянина.

Пропонуємо вам переглянути відео «Історія школи», перейшовши за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=3QOyyh9Fv6c&feature=emb_logo

Запрошуємо вас і ваших рідних,  які навчалися у школі №1, узяти участь у вікторині  «Дорогою героїв».

Керівник гуртка «Музей «Історія школи»» - Сорочинська С.К.

Вікторина «Дорогою героїв»

1. Назвіть прізвища випускників школи, які є учасниками АТО .
2. Кого із них ви або ваші рідні знаєте особисто? Що ви можете розповісти про цю людину? По можливості, зробіть спільне фото з учасником АТО і окремо фото учасника війни на Сході для Літопису музею «Історія школи».
3. На честь кого на фасаді школи встановлено меморіальну дошку?
4. Які заходи проводилися у школі на вшанування пам’яті М.Дімітрова?
5. Хто із директорів школи №1 був учасником Другої світової війни?
6. Хто із учителів воював у роки Другої світової війни?
7. Чи є серед ваших рідних випускники школи, що виконували інтернаціональний обов’язок в Афганістані?
8. Якщо є такі рідні чи знайомі, запишіть їх спогади і зробіть спільне фото і фото учасника війни для Літопису музею «Історія школи2»
9. Якщо ваші батьки, рідні навчалися у ЗОШ №1, подаруйте фото їх випускного класу і запишіть спогади про шкільне життя (фото прикріпіть окремим файлом до відповідей).

Відповіді надсилати до 20.01.2021 керівнику гуртка Сорочинській С.К. на електронну пошту    svetasoroch68@gmail.com

Агатангел Кримський відомий як один із найвизначніших світових дослідників сходу. Він став автором численних наукових праць з історії культури арабських країн, ґрунтовно вивчав історію ісламу, письменство, літературу та театри Сходу. Людина-енциклопедія, людина-легенда з вражаючою біографією, унікальною пам’яттю і феноменальною працездатністю.
У три з половиною роки він умів  читати, у п'ять –  пішов до училища в Звенигородці, що на Черкащині куди переїхала сім'я. У прогімназії Острогу вивчив польську, французьку, англійську та німецьку мови. Після цього в київській колегії Ґалаґана вивчив грецьку, італійську, турецьку; українську вчив у Павла Житецького. У 18 років знав 8 мов.
Крім східних, Агатангел Кримський знав стільки мов, що навіть в одному з листів писав: «легше буде сказати, яких мов я не знаю». Дослідники і досі розходяться в підрахунках кількості мов, якими говорив поліглот. За різними даними, знав понад 60 мов, а хтось переконаний, що понад 100.

Його життєвий шлях - приклад національного сумління, звитяжної і чесної боротьби за волю та свободу. Академік Кримський - велика людина! Ми маємо  пишатись такими українцями!

Детальніше про  великого українця, справжнього вченого і патріота, який, не маючи й краплини української крові, беззастережно віддав своє життя за Українську національну ідею, можна дізнатися, переглянувши відео.

Л.О. Білей  - шкільний бібліотекар

Завжди тепло та затишно у колі рідної родини, а особливо на Новорічні та Різдвяні свята.

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Невід‘ємним атрибутом украінського Різдва є колядки. У « Нашій Першій» шанують традиціі украінського народу. І цього року наші найменші школярі, учні 1- Б класу, підготувалися до онлайн-зустрічі  "Різдвяні колядки".

Українці здавна бережуть і шанують традиції Різдва.

За давньою традицією різдвяне святкування починається ще ввечері  6 січня. Вечір напередодні Різдва називається Святим або Надвечір’ям  Різдва Христового. У цей день всі члени родини мають бути вдома, допомагати один одному під час святкових приготувань.

За звичаєм до свят господині ретельно прибирали в будинку, вибілювали помешкання, застеляли нові або чисто випрані скатертини й рушники, намагалися підготувати новий одяг для всіх членів родини. Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння й молитву. А в досвіта  господиня розпочинала приготування дванадцяти страв. Головною різдв’яною стравою є кутя. На почесному місці в домі повинен стояти  Дідух – житній, пшеничний або вівсяний сніп, який символізує урожай та добробут  і є оберегом роду. Традиція ставити Дідух на Святу вечерю тягнеться ще з часів язичництва. Сідати за святковий стіл потрібно з появою першої зірки.

Обов’язковою різдвяною традицією є колядування  - звичай під час якого групи колядників піснями славлять господарів. Найчастіше в таких піснях звучать побажання щастя, здоров’я та достатку.По закінченню співу, господарі виносять колядникам солодощі або гроші. Вважається, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік.

Давнім та унікальним різдвяним звичаєм є ходіння з Вертепом. Неодмінний атрибут Вертепу – різдвяна зірка. Її  вважають символом радості, саме вона несе новину  про народження Христа.

Учні 1- А класу Нашої Першої свято шануючи традиції  українського народу вітають Вас з Різдвом Христовим!

                                                                                                                           Горбатова О.Ю.

Величезні дерев’яні ворота зі скрипом зачиняють межу між сучасністю і первозданністю автентичної української культури.

Дерев’яні хатинки мріють під товстими шапками снігу, що поодягали на солом’яні голови. Із них через димарі тепло від пічок втікає в небо. Святкові дзвони старих церков вже відколядували свою пісню і мовчазно дослухаються до голосків дрібних дзвіночків, що лунають десь здаля. То протоптаними сніговими стежками ідуть вертепи з Маланкою…

Зима – чудова пора, щоб завітати до старовинних українських сіл, де все відбувається точно так, як двісті років тому. Це скансени – живі музеї під відкритим небом, яких в Україні налічується більше десятка.
Тут бережуть багатовікову спадщину традицій зимових календарних свят краю, джерел автентичного фольклору у йорданських піснях, колядках, щедрівках, танцях, народному музикуванні, костюмах, етнографічній атрибутиці, народних ремеслах.

Пропоную здійснити віртуальну подорож найцікавішими музеями під відкритим небом та краще пізнати красу України.