ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин, щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.

1. Приймає та розглядає заяви про випадки булінгу здобувачів освіти;
2. Скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу;
3. За результатами рішення комісії повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про факти булінгу;
4. Розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу.

Практичний психолог:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу;
2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу;
3. Може поспілкуватися з учасниками ситуації;
4. Забезпечує профілактику та запобігання булінгу;
5. Забезпечує надання консультативної допомоги батькам з питань булінгу;
6. Здійснює психологічний супровід здобувачів освіти, які постраждали від булінгу.

Класний керівник:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу;
2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу;
3. За рішенням керівника закладу бере участь у проведенні розслідування та засіданні комісії з розгляду випадків булінгу;
4. Проводить системну роботу з інформування, роз’яснення з метою формування навичок толерантної поведінки;

Медичний персонал:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу;
2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу;
3. Надає (уразі необхідності) невідкладну медичну допомогу.

Батьки постраждалої дитини:

1. Подають керівництву закладу освіти заяву про випадки булінгу;
2. Можуть вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу;
3. Можуть брати участь у засіданні комісії з розслідування випадків булінгу;
4. Звертаються до уповноважених органів Національної поліції України та служби у справах неповнолітніх для повідомлення про випадок булінгу, у тому числі в разі незгоди з рішенням комісії, яка не кваліфікувала випадок як булінг;
5. Сприяють керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу;
6. Виконують рішення та рекомендації комісії;
7. Можуть запитувати інформацію про діяльність закладу освіти.

Здобувачі освіти:

1. Повідомляють керівництво або працівників закладу освіти про факти булінгу.

Дитина, яка постраждала від булінгу:

1. Звертається для подальшого реагування до керівника закладу освіти або уповноваженої особи;
2. Та/або до батьків чи інших законних представників. Органів національної поліції т.ін.;
3. Може брати участь у засіданні комісії з розслідування випадків булінгу.

Умови проведення тесту 
Із запропонованих тверджень виберіть те, що вам підходить і позначте його номер.
Тест
Вам подобається і ви хотіли б:
1. Доглядати за квітами;
2. Обслуговувати машини, прилади;
3. Допомагати хворим людям, лікувати їх;
4. Складати таблиці, схеми, програми для обчислювальних машин;
5. Спостерігати за якістю книжкових ілюстрацій, плакатів;
6. Спостерігати за станом і розвитком рослин;
7. Обробляти матеріали (дерево, тканину, метал);
8. Доносити товари до споживача (рекламувати, продавати);
9. Обговорювати науково-популярні книжки, статті;
10. Обговорювати художні книжки, спектаклі, концерти;
11. Вирощувати молодняк тварин;
12. Тренувати ровесників або молодших товаришів у виконанні будь-яких дій (трудових, навчальних, спортивних);
13. Копіювати малюнки, зображення, настроювати музичні інструменти;
14. Керувати вантажним підйомником, транспортним засобом (підйомним краном, трактором);
15. Повідомляти, роз’яснювати людям потрібні їм відомості(у довідковому бюро, на екскурсії тощо);
16. Художньо оформляти виставки, вітрини або брати участь у підготовці спектаклів, концертів;
17. Ремонтувати речі, вироби (одяг, житло, техніку);
18. Шукати і виправляти помилки в текстах, таблицях;
19. Лікувати тварин;
20. Виконувати обчислення, розрахунки;
21. Виводити нові сорти рослин;
22. Конструювати, проектувати нові види промислових виробів (машини, одяг);
23. Розбиратися в суперечках між людьми, переконувати, пояснювати, заохочувати, карати;
24. Розбиратися в схемах, кресленнях, таблицях (перевіряти, уточнювати);
25. Працювати з гуртками художньої самодіяльності;
26. Спостерігати, вивчати життя живих організмів;
27. Вивчати, налагоджувати медичні прилади й апарати;
28. Надавати людям медичну допомогу при пораненнях, опіках тощо;
29. Складати точний опис явищ, подій, що досліджуються за допомогою вимірювальних приладів;
30. Художньо описувати, зображати події, які спостерігаєте або уявляєте;
31. Проводити лабораторні аналізи в лікарні;
32. Приймати, оглядати хворих, вести бесіду з ними, призначати лікування;
33. Фарбувати або розписувати стіни приміщень, поверхні виробів;
34. Монтувати будівлі, складати машини;
35. Організовувати культпоходи ровесників чи молодших школярів до театру, музею, на екскурсію;
36. Грати на сцені театру;
37. Виготовляти за кресленням деталі, вироби, споруджувати будинки;
38. Виготовляти креслення, копіювати карти;
39. Боротися з хворобами рослин, шкідниками лісу, саду;
40. Працювати на клавіатурі, друкарській машині, телетайпі, тощо;

З перелічених вище тверджень кожне співвідноситься з відповідним типом професій.
Отже, до типу професій «людина – природа» належать твердження: 1, 6, 11, 19, 21, 26, 31, 39;
до типу професій «людина – техніка» належать твердження: 2, 7, 14, 17, 22, 27, 34, 37;
до типу професій «людина – людина» належать твердження: 3, 8, 12, 15, 23, 28, 32, 35;
до типу професій «людина – знакова система» належать твердження: 4, 9, 18, 20, 24, 29, 38, 40;
до типу професій «людина – художній образ» належать твердження: 5, 10, 13, 16, 25, 30, 33, 36.

Знайти своє покликання – джерело щастя.

1. Визначити кількість професій, які подобаються, до яких є потяг, існують принципові можливості успішного їх освоєння й працевлаштування.
2. Шукати як найбільше інформації про ці професії, знайомитися з людьми, які їх представляють.
3. Вислухати думки батьків, учителів, друзів, проаналізувати їх.
4. Скласти список суттєвих можливостей професії (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока платня тощо) і проаналізувати його відносно своєї мети, очікувань, мрій.
5. Визначити фізичні та психологічні якості, необхідні для кожної професії.
6. Звернутися до психолога з проханням визначити (дослідити) інтереси, здібності, темперамент, особливості пам’яті, уяви тощо.
7. Прислухатися до своїх відчуттів, інтуїції.
8. “Приміряти” кожну з професій. Порівняти, зважити всі “плюси” і “мінуси”.
9. Зробити вибір.

10. Упевнено йти до мети.

Основні помилки у виборі професії

1. Поділ на “престижні” і “непристижні”.
2. Ототожнення навчального предмета з професією.
3. Перенесення ставлення до людини на професію.
4. Вибір під чиїмось впливом.
5. Неправильне уявлення про характер праці в певній трудовій діяльності.
6. Вибір  під впливом певних обставин.
7. Думки про легке життя.