12 червня 2018 | Фоміна Віра

Ніхто не забутий, ніщо не забуте…

Йдучи вулицями нашого міста, проїжджаючи кілометри доріг, іноді замислюєшся, над тим «Хто проживав, проходив, проїжджав до тебе?», «Ким були ті люди?», «Як склалась їх доля?». Відповідь на більшість цих питань нам дає Іванов Андрій. Наша Перша вже давно є учасницею краєзнавчих екскурсій, які проводить Андрій Костянтинович. 12 червня учні загону «Джура» відвідали братські могили мешканців Сміли та Білозір’я.

Щоб висловити всю гаму почуттів, які нас переповнювали хочемо висловитись словами Ліни Костенко:

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

 

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

 

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.


Ви можете слідкувати за відповідями до цього запису через стрічку RSS 2.0. Ви можете прокрутити до кінця та залишити відгук. Пінги в даний час не допускаються.