15 жовтня 2014 | Фоміна Віра

Осінь, створена для досвіду…

Саме такими словами хочеться описати мою цьогорічну осінь. Вересень стрімко увійшов у моє життя, не давши останнього шансу натішитись канікулами, які під час студентського життя пролітають занадто стрімко. Після двох тижнів занять в університеті, я прийшла до рідної школи на викладацьку практику. Насичені будні швидко змінили розмірені дні лекцій і не залишили часу для сірої рутини. Але я тому лише рада! Хіба можна з чимось порівняти бурхливе життя в рідній школі? Хіба що з власними шкільними роками…

Цього року мені довірили 11 клас – майбутніх випускників. Зовсім нещодавно я сама була на шкільному порозі і чудово пам’ятаю той вир емоцій, що сповнював мене і однокласників. Мрії, амбіції, багато надій, трішки страху та легкий натяк на доросле життя – все це я побачила в очах старшокласників. Я відчувала, що ми з ними потрапили на одну хвилю, адже знаходимось зараз на межі фінішу та старту. Тоненька, ледь помітна лінія розмежовує «тепер» і «після». Але екзамени, випускний, важливі рішення та кроки ще попереду. Зараз необхідно ловити оту прекрасну мить, що зветься «тепер».

Під час практики я намагалась відчути професію вчителя якомога глибше. Вкотре запевнилась, що педагог – це не посада, а спосіб життя, вибір і навіть доля. Маю зізнатись, що вчительська справа – далеко не легка. Але безпосередність і щирість учнів, їхні успіхи та вогник в очах справді окриляють. Я вдячна Нашій Першій за те, що дала шанс по-справжньому пірнути у вир шкільного життя і покласти до своєї скарбнички неоціненний досвід та практику.

 

Гайдаєнко Алла

Студентка 5 курсу

ННІ історії і філософії

ЧНУ ім. Б. Хмельницького


Роздрукувати статтю
Категорія: Новини школи
Ви можете слідкувати за відповідями до цього запису через стрічку RSS 2.0. Ви можете прокрутити до кінця та залишити відгук. Пінги в даний час не допускаються.