Лицар нескореного покоління. Василь Симоненко

З глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. ...

Вітер часу не остудив Симоненкових поезій,

вогнем душі жаріють вони й сьогодні...

Олесь Гончар

         Василь Симоненко - постать, яка сколихнула суспільну думку України кінця 50-х - початку 60-х років ХХ ст. Як спрагла земля вбирає в себе цілющу вологу дощу, так народ взяв у свою національну свідомість його чисту, правдиву поезію. Симоненко прожив коротке, але яскраве життя і запалив свою неповторну зорю на небосхилі  нашої духовності.

Народився він 8 січня 1935 року в давньому козацькому селі Біївці Лубенського району Полтавщини. Його наснажувала полтавська земля, там зросив душу життєдайною водою дідівської криниці, там відчув і проніс через коротке життя глибоку синівську любов до краю, до народу, що дав крила і мудрість.

Поет зраненого серця... Двадцять вісім літ накувала йому зозуля. Всього 28. Спалахнув зорею і - згас, гнаний імперською владою. Його чорнили і залякували, переслідували й перетинали творчі шляхи. Та не згас Талант. Він, як сяйво, зоріє над нескінченною дорогою в скарбницю духу нашого народу.

Творча спадщина талановитого українського поета - десятки віршів, казок, новел, об'єднаних у збірки, що лишилися навічно золотими розписами на ниві української духовності. Твори Василя Симоненка дістали всенародне визнання. Його поезія розлилася піснею по українській землі.   Мірою краси для поета стала міра життєвої правди і пробудженої совісті.

Сьогодні у нашій незалежній державі по-новому оцінюється творчий здобуток Василя Симоненка. Його твори побачили світ, їх читають, на них виховуються покоління громадян України.    1995 року поет був удостоєний Національної премії України імені Т. Шевченка (посмертно) за збірки поезій та прози „Лебеді материнства", „У твоєму імені живу", „Народ мій завжди буде".

Грудень та січень у житті українців – це не тільки закінчення року, Новорічно-Різдвяні свята, очікування чогось казково незвичайного. Це дні, коли ми вшановуємо ім’я того, хто хотів „бути правді вічним другом і ворогом одвічним злу”. Ось і учні 8 класів Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 разом із учителем Якимів В.П. мали змогу здійснити подорож поетичними стежинами Василя Симоненка „Виростеш ти, сину,...”, а 7-класники на уроках літератури рідного краю розширили свої знання про поета, його творчість. На уроках твори В.Симоненка звучали як у виконанні учнів, так і від автора, діти співали пісні на слова письменника. Учні ж 5 класів разом із учителями Ткаченко Л.Л. та Якимів В.П здійснили мандрівку у світ казок В.Симоненка, інсценізували уривки із казки „Цар плаксій та Лоскотон”, „Подорож у країну Навпаки”. Під час літературної години „Заглядає в шибку казка сивими очима...” учні читали власні твори, присвячені поету-поборнику правди. Старшокласники (учні 10-11 класів), проводячи літературну конференцію „Поборник правди, честі та краси” (учитель Сорочинська С.К.), не тільки глибше дізналися про життя Василя Симоненка, про період його життя і праці у Черкасах, а й ознайомившись із фільмом „Зачарований красою”, із матеріалами сайту vasylsymonenko.in.ua, висловлювали власну точку зору на роль В.Симоненка у розвитку літературного процесу. Учні здійснили заочну екскурсію до Черкаського літературного музею ім..В.Симоненка, подумки схилили голову біля могили поета та його Матері.

Мудро сказав про місце і роль В. Симоненка в літературі, про значення його поезії Олесь Гончар: "Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла б спокійно обійтись, нічого істотного не втративши. А є такі, що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи..." Саме до таких митців і належить Василь Симоненко. Учні переконалися, що його творчість давно стала часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаємо, і тих ландшафтів, що нас чарують, і помислів, якими живемо.

Не змеркла з літами зоря майстра поетичного слова. Є у його творчім доробку і те, що справедливо можна назвати класикою. Уся його творчість просякнута життєствердним настроєм:

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре!

Здрастуй, свіжосте нив!

Я воскрес, щоб із вами жити

Під шаленством весняних злив.

                                                                   С.К.Сорочинська,

                                               учитель української мови та літератури

Категорія: Новини школи