7 травня 2020 | Фоміна Віра

75 років смутку, спогадів, гордості та вдячності

Вже завтра вся країна почне відзначати одні з найважливіших свят в історії нашої держави: 8 травня – День пам’яті та примирення, 9 травня – День Перемоги. В ці дні по-особливому квітнуть квіти, гріє сонечко, посміхаються люди. Це свято життя, віри, наполегливості, надії. Але, відчуваючи піднесення в цей день, ми кожного разу мимоволі починаємо згадувати іншу сторону цієї дати - спогади про скалічені душі, знищені міста та села, зруйновані людські долі і тисячі, тисячі тих, хто не повернувся додому.

У Нашій Першій з особливою турботою ставляться  до пам’яті про здійснений подвиг наших пращурів. Ми маємо традиції, які передаються з покоління в покоління: кожного року учні покладають квіти до пам’ятника робітникам Машинобудівного заводу, які пішли захищати нашу Батьківщину, вітають  ветеранів мікрорайону і міста, проводять екскурсії музеєм, де розміщено фото наших випускників, вчителів–учасників Другої світової війни, також декілька разів на рік ми віддаємо шану воїнам, упорядковуючи Братську могилу по вулиці Федорова. Цей рік був не винятком. Наші вчителі старанно підготувалися до відзначення визначної дати, прибравши місце, до якого в цьому році, можливо, і не прийде та кількість людей, що зазвичай. Але повага і шана до людей, які боролися проти зла, за життя, змушує нас поважати, пам’ятати і з особливою турботою ставитися до всього, що нагадує нам про величний подвиг українського народу.


Ви можете слідкувати за відповідями до цього запису через стрічку RSS 2.0. Ви можете прокрутити до кінця та залишити відгук. Пінги в даний час не допускаються.